Автовиробників та перевізників заохочуватимуть до підвищення доступності громадського транспорту

В Україні планують запровадити державну програму стимулювання приватних перевізників до оновлення парку громадського транспорту та пристосування його для потреб маломобільних груп населення. Це одна з ініціатив щодо безбар’єрного громадського простору, яка міститься у проекті Національної стратегії безбар’єрності, що наразі розробляється з ініціативи першої леді Олени Зеленської.

Також Стратегія передбачає заохочення вітчизняних виробників транспорту та спеціального устаткування до модернізації цих виробів з урахуванням потреб людей із різними фізичними можливостями. Йдеться, зокрема, про виробництво громадського транспорту з низькою підлогою, оснащеного пандусами, розсувними дверима, поручнями, розташованими на різних рівнях, зручними кріслами тощо.

Крім транспортних засобів, безбар’єрною та зручною для всіх людей має стати вся транспортна інфраструктура. Зокрема, зупинки та посадкові майданчики планують проектувати та будувати таким чином, щоб будь-хто міг самостійно потрапити до тролейбуса чи автобуса, незалежно від рівня своїх фізичних можливостей. Йдеться і про літніх людей, і про батьків з дитячими візками, і про людей з інвалідністю та інші суспільні групи.

«Під час роботи над проектом ми переконалися, що безбар’єрність має стати новою суспільною нормою та сформувати нову державну політику, яка враховує потреби всіх цільових груп та створює комфортні умови для кожного», – зазначив під час презентації напрацювань з фізичної безбар’єрності міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов.

Фізична безбар’єрність – один із шести напрямків Нацстратегії безбар’єрності, яка зараз проходить громадське обговорення і в квітні має бути затверджена Кабінетом Міністрів. Експерти напрацювали пакет ініціатив, що має комплексно розв’язати проблему доступності населених пунктів та інфраструктури для всіх суспільних груп.

Серед основних напрямків роботи – адаптація громадських просторів, транспорту, будівель і споруд до потреб маломобільних груп суспільства, гармонізація законодавчих норм, створення дієвих механізмів моніторингу та контролю.