ВУЛИЦЮ ГЕНЕРАЛА ЦВЄТАЄВА У М. ОДЕСА ПЕРЕЙМЕНОВАНО НА ВУЛИЦЮ АФАНАСЬЄВА

Афанасьєв Геннадій Сергійович (1990-2022) – український активіст громадянського спротиву російській окупації Криму, політв’язень, публіцист, збільшивши військовий ЗСУ. Позивний «Тор».

Один із незаконно звинувачених у справі так званих “терористів групи Сенцова”.

До 11 років проживав в Одесі.

Закінчив Таврійський національний університет за спеціальністю «право» і працював фотографом. До анексії Криму Росією в 2014 громадською діяльністю не займався, але під час військового вторгнення Росії на півострів став брати участь в акціях протесту проти окупації півострова, перед «референдумом» у Криму брав участь у записі відеороликів на підтримку українських рухів, читав вірш Василя Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?».

9 травня 2014 року на одній з вулиць окупованого Сімферополя був затриманий співробітниками ФСБ та звинувачений у підготовці терактів. Він став обличчям кримського спротиву та політв’язнів, яких і досі утримують в російських в’язницях.

В березні 2016 року Україна звернулася до Росії з проханням про екстрадицію чотирьох українців, у тому числі Геннадія Афанасьєва. У червні 2016-го Росія обміняла його та ще одного ув’язненого Юрія Солошенка.

16 червня 2016 року Геннадій Афанасьєв подав у Європейський суд із прав людини позов на російське правосуддя за катування, яких він зазнав у в’язницях російської «федерації».

З кінця серпня 2016 року Афанасьєв був спецпредставником Міністерства закордонних справ України, працював у спеціальній громадській платформі, котра сприяє визволенню українців з незаконного ув’язнення в Росії, допомагав родинам політв’язнів, безкоштовно давав уроки у сфері IT, створив програму реінтеграції ветеранів.

У 2016-2018 роках Геннадій Афанасьєв був автором сайту «Крим. Реалії».

З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року служив у лавах Збройних сил України, захищав Київ. Воював у складі 130 батальйону ТРО 241 бригади, позивний “Тор”.

Загинув 18 грудня 2022 року на Луганщині під Білогорівкою.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня відповідно до Указу Президента України від 9 січня 2023 року №6/2023.