ВУЛИЦЮ ГЕНЕРАЛА ШВИГІНА У М. ОДЕСА ПЕРЕЙМЕНОВАНО НА ВУЛИЦЮ ЗЛЕНКА
Вулицю генерала Швигіна у м. Одеса перейменовано на вулицю Зленка
Зленко Григорій Дем’янович (1934 – 2015) – український письменник, бібліограф, журналіст, дослідник історії літературного та культурного життя України, краєзнавець-україніст, енциклопедист. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, Всеукраїнської Спілки краєзнавців, Міжнародної асоціації україністів.
Григорій Зленко народився в с.Потік Київської області, з відзнакою закінчив факультет журналістики Київського державного (нині – національного) університету імені Т.Г.Шевченка (1961).
З осені 1961 р. Г.Зленко жив в Одесі, де спершу працював у багатотиражній газеті Одеського інженерно-будівельного інституту (нині – Одеська державна академія будівництва та архітектури), співпрацював із редакціями інших газет. Пізніше обіймав різні посади в республіканському видавництві «Маяк». Проте згодом, за негласною вказівкою секретаря ЦК КПУ з ідеологічної роботи, Г.Зленко потрапив до кола представників української творчої інтелігенції, яким не давали можливості друкуватись рідною мовою. Цей період тривав майже 10 років.
З вересня 1972 р. протягом чотирьох десятиліть він очолював редакційно-видавничий (з 2006-го – редакційний) відділ Одеської державної наукової бібліотеки (ОДНБ) ім. М.Горького (нині – Одеська національна наукова бібліотека, ОННБ). За ці роки він став автором багатьох науково-допоміжних бібліографічних покажчиків із питань літературознавства, заснував бібліографічні серії «Літературна Одеса», «Письменники Одеси».
Григорій Зленко був членом обласної редакційної колегії і керівником однієї з науково-редакторських груп з підготовки тому «Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область», членом груп консультантів і рецензентів Української літературної енциклопедії (1988-1995) та енциклопедії «Мистецтво України», комісій бібліографії та книгознавства Міжнародної асоціації україністів і Наукового товариства імені Шевченка (НТШ).
Літературний доробок Г.Зленка – понад два десятки книг, серед яких «Пізня лірика» (2003), «Пошук для прийдешнього» (2004), «Лицарі досвітніх вогнів» (2007), «Відсвіти Тараса Шевченка» (2010) та понад три тисячі літературознавчих та краєзнавчих розвідок, опублікованих в одеських й загальноукраїнських журналах та газетах.
Його творчість, здебільшого в жанрі літературно-документального нарису, базувалася на опрацюванні тисяч джерел в архівах і бібліотеках. Він розкривав і популяризував духовну спадщину України, постійно акцентував увагу на глибинних українських коренях Одеси.
Він всебічно досліджував діяльність одеської «Просвіти» та її провідних представників, перших українських власників книгарень міста. Його внесок у дослідження життя і творчості бібліографа, книгознавця, критика, етнографа і громадського діяча М.Комарова неоціненний. Він присвятив науковцю, його родині та найближчому оточенню майже 100 розвідок.
За вагомий особистий внесок в увічнення пам’яті Івана Франка нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006). Свідченням визнання творчих досягнень стало присвоєння Г.Зленку в 1996 р. почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Він був нагороджений медаллю «Будівничий України» (2005). За рішенням Секретаріату НСЖУ йому присвоєно почесне звання «Зірка української журналістики» (2005).
Характерно, що за більш ніж столітній період існування Наукового товариства імені Шевченка Г.Зленко став третім серед одеситів у лавах його дійсних членів (попередні – історик, професор Новоросійського університету О.Маркевич та М.Комаров).
Помер в Одесі 25 серпня 2015 року.
Унікальна колекція україніки та великий документальний архів Г.Зленка (майже 10 тис. одиниць зберігання) завдяки його родині поповнили джерельну базу фонду ОННБ.
