ВУЛИЦЮ БУНІНА В М. ОДЕСА ПЕРЕЙМЕНОВАНО НА ВУЛИЦЮ НІНИ СТРОКАТОЇ
Ніна Антонівна Строката-Караванська (31 січня 1926-2 серпня 1998) — одеситка, українська дисидентка, радянська мікробіолог та імунолог.
Учасниця дисидентського руху в СРСР, співзасновниця Української Гельсінської групи й одна з провідних правозахисниць Одеси в радянський період.
Авторка майже 23-х наукових праць у галузі клінічної мікробіології та імунології. Володіла українською, англійською, німецькою, польською та румунською мовами. Дружина одесита Святослава Караванського, який був ув’язнений загалом 31 рік.
В грудні 1966 року Караванська пішла на безпрецедентний крок – подала клопотання на ім’я начальника табору, де знаходився її чоловік, а також генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва і у редакцію французької комуністичної газети L’Humanité.
У цьому клопотанні зазначалося: “Впродовж 18 років адміністрація таборів виявилася неспроможною вплинути на в’язня Караванського С. І., а його сім’ї не дають можливості підтримувати з ним дозволені законом контакти. Тому я, дружина Караванського С. І., прошу його розстріляти, щоб припинити багатолітні страждання мого чоловіка та нескінченні конфлікти між Караванським та адміністрацією”.
Цей крик відчаю було почуто. У квітні 1970 року Святослав Караванський був засуджений у тюрмі на додатковий термін у 5 років тюрми та 3 роки заслання.
А вже 6 грудня 1971 року арештували й Ніну Строкату. Це стало приводом до створення першої відкритої правозахисної організації в Україні. Ігор Калинець та В’ячеслав Чорновіл створили у Львові Громадський комітет захисту Строкатої, куди увійшли Василь Стус, одесит Леонід Тимчук, Петро Якір.
Але на початку 1972 року майже всі члени комітету опинилися за ґратами. Вони встигли оприлюднити лише два документи — заяву про створення комітету та бюлетень «Хто така Н. А. Строката (Караванська)».
Окрім того, на захист Строкатої виступило, серед інших, Американське товариство мікробіологів, яке обрало її до свого складу.
19 травня 1972 року Ніна Строката була засуджена на 4 роки ув’язнення у таборі суворого режиму за звинуваченням у «проведенні антирадянської агітації та пропаганди».
Покарання відбувала в жіночому відділенні табору ЖХ-385/3, що знаходився у селі Барашево, Теньгушевського району, Мордовії. Ще у часи 9-місячного перебування у слідчій в’язниці КДБ Караванська підірвала здоров’я, а у таборі її стан значно погіршився.
У неволі вона була учасницею голодних страйків політбранок. Зокрема, разом з нею у таборі перебували Дарія Гусяк, Надія Світлична, Ірина Сеник, Ірина Стасів-Калинець, Стефанія Шабатура.
Останні дні терміну Ніна Строката провела в онкологічній лікарні.
Наприкінці 1975 року вона була випущена з концтабору із забороною повертатися на територію України. У відповідь Строката відмовилась від громадянства СРСР.
Вже 1976 року Ніна Караванська стала однією з членкинь-засновниць Української Гельсінської групи радянських дисидентів задля сприяння Гельсінським угодам.
У 1979 році після виходу на волю Святослава Караванського, подружжя намагалося отримати дозвіл на повернення в Україну, однак це не вдалося. Влада дозволила Караванським скористатися лише одним з викликів до США.
Остерігаючись ще одного ув’язнення чоловіка, який на той час провів у концтаборах 31 рік, подружжя Караванських 30 листопада того ж року відбуло до Відня. 11 грудня вони потрапили у США, де оселилися у місті Дентон, штату Техас.
Там Ніна Караванська-Строката виступала, писала статті, розповідала українській діаспорі та іншим американцям правду про національно-визвольний рух в Україні, організовувала моральну та матеріальну підтримку радянським в’язням та їхнім сім’ям, провадила громадську роботу.
Увійшла до Зарубіжного представництва Української Гельсінської Групи. У 1980 році вона видала книгу «Ukrainian Women in the Soviet Union: Documented Persecution», а 1981 року — «A Family Torn Apart».
8 листопада 2006 року Президент України, Віктор Ющенко, згідно з указом №937/2006 посмертно нагородив Ніну Строкату орденом «За мужність» I ступеня «за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод».
У травні 2023 року колишній провулок Суворова у Дарницькому районі Києва отримав нову назву на честь Ніни Строкатої. Тепер є вулиця й у Одесі – її рідному місті.
