ПРОВУЛОК СТУРДЗОВСЬКИЙ В М. ОДЕСА ПЕРЕЙМЕНОВАНО НА ПРОВУЛОК ЯКОВЛЕВА

Яковлев Володимир Олексійович (1840 – 1896) – філолог та історик, професор Одеського університету, дослідник історії Одеси, директор Одеської публічної бібліотеки.

Народився в Одесі (мати належала до відомої в місті італійської родини Перозіо).

Освіту Володимир Олексійович здобував у Рішельєвському ліцеї та Петербурзькому університеті, де навчався у відомого українофіла Ізмаїла Срезневського та входив до українофільського гуртка Миколи Костомарова. Потім викладав в університетах Дерпта (Тарту) та Варшави.

У Петербурзі він опрацював видатну пам’ятку давньої української літератури – “Києво-Печерський патерик” та у 1887 р. зробив першу спробу його наукового видання. У сфері етнографії В. Яковлев співпрацював з видатним українським етнографом, автором слів українського гімну Павлом Чубинським.

В 1875 р. у Варшаві побачила світ праця В. Яковлева “Древнекиевские религиозные сказания”, в якій історик літератури розглядає їх як цінну пам’ятку, що відображає побутові аспекти і ментальні уявлення епохи.

З 1883 р. В. Яковлев жив та працював в рідній Одесі. З 1884 р. він став приват-доцентом, 1894 р. – екстраординарним, а з 1896 р. – ординарним професором Одеського (Новоросійського) університету. Тут публікує низку праць

Впродовж довгого часу В. Яковлев так само, як і ціла низка відомих вчених ХІХ ст. (П.К. Брун, О.І. Маркевич, В.К. Надлєр та ін.), окрім головного напрямку своїх досліджень, захоплювався історико-краєзнавчою тематикою, приділяв багато уваги пошуку нових історичних джерел та фактів з історії Одеси до 1795 року, коли місто називалося Хаджибеєм. Саме В. Яковлев чи не першим заявив, що і до 1794 р. Хаджибей (Одеса) не лише існував як населений пункт, а й мав ознаки міста; що в його історії чималу роль відіграли українські козаки та їх нащадки, про що він писав у нарисі “К истории заселения Хаджибея. 1789-1795 гг.” (1889). В статті 1894 р. він спростовує докази визначення 22 серпня (2 вересня) 1794 р. як «першого дня» існування Одеси, що були наведені А. Скальковським.

Понад двадцять років В. Яковлев був директором Одеської публічної бібліотеки, збільшивши майже вдвічі фонд книг (з 50 до 90 тисяч). Завдяки його старанням бібліотека стала однією з найбільших в Російській імперії. Також з 1883 р. він виконував обов’язки секретаря Одеського товариства історії і старожитностей, входив до Одеського історико-філологічного товариства тощо.

Помер В. Яковлев 10 квітня 1896 р. в рідній Одесі. Похований був на Другому християнському цвинтарі Одеси. Місце могили на сьогодні невідоме.