ВУЛИЦЮ НЄДЄЛІНА У м. ОДЕСА ПЕРЕЙМЕНОВАНО НА ВУЛИЦЮ БАЧИНСЬКОГО
Анатолій Діомидович Бачинський (псевдоніми: С. Анатольєв, А. Демидов) український історик, археограф, професор кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова, Заслужений працівник культури України.
Народився 21 травня 1933 року у родині лікарів. У 1957 році закінчив історичний факультет Одеського університету імені І. І. Мечникова. Історією козацтва й селянства на півдні України у XIX столітті почав займатись ще в студентські роки за власною ініціативою студента й порадою наукового керівника д.і.н., професора С. М. Ковбасюка. Цей напрямок наукових досліджень став провідним для вченого і пройшов червоною стрічкою через більшість його наукових праць.
Після закінчення історичного факультету Анатолій Діомидович працював науковим співробітником (1957-1958 рр.) і старшим науковим співробітником Державного архіву Одеської області (1958-1963 рр.) та підготував до друку (у співавторстві) путівник фондами архіву, написавши до нього понад півсотні статей.
Більшість з них не втратили своєї актуальності й сьогодні.
Одночасно, з 1960 року, він розпочав викладати на історичному факультеті Одеського університету імені І. І. Мечникова, на якому потім і пропрацював усе життя.
Поступово відбувалось подальше накопичення й обробка документів і матеріалів за зазначеним напрямком, що згодом було оформлено у кандидатську дисертацію «Народна колонізація Придунайських степів у XVIII-початку XIX ст.», захист якої відбувся в 1969 р.
Він досліджував питання перебування Буджацької орди на території пониззя Дунаю, створення Усть-Дунайського козацького війська, перебування задунайського й чорноморського козацтва на території межиріччя Дністра та Дунаю, соціально-економічного будівництва в Придунайських землях України в 40-50 років XX століття, ввівши у науковий обіг інформацію з архівних джерел зі сховищ Москви, Санкт-Петербурга, Краснодара, Києва, Одеси, Миколаєва, Херсона.
Він займався історією українсько-болгарських зв’язків у XIX-на початку XX століття, проблемам українського краєзнавства Одещини. Ними були розкриті одеські сторінки біографії видатних болгарських громадських діячів, письменників, з’ясовані цікаві й важливі сторінки життя літературних діячів.
За значний внесок у розвиток і дослідження українсько-болгарських зв’язків був нагороджений орденом «Кирил і Мефодій» II ступеня (Болгарія, 1969).
А. Д. Бачинський є автором восьми монографій, півтори сотні наукових та близько двох сотень науково-популярних статей, багатьох археографічних публікацій, що публікувались в як в Україні, так і за кордоном.
Анатолій Діомидович проводив активну громадську роботу. Його цікаві й змістовні лекції з краєзнавства пощастило слухати не тільки студентам університету, а й вчителям історії з усієї області, слухачам “Народного університету”, утвореного у перші роки незалежності України міським товариством “Південна громада”.
Він був членом редколегії «Науково-інформаційного бюлетеня Архівного управління УРСР» (1960-1964); член Бюро наукової Ради АН України з проблем історичної науки, секція давньої і нової історії України; Археографічної комісії АН України; Дирекції Державного архіву Одеської області (з 1987); членом редакційно-видавничої ради республіканського видавництва «Маяк» (з 1989); член координаційної ради Одеського відділення Міжнародного фонду “Відродження”, правління Одеської обласної організації Українського фонду культури, організаційної ради музею “Степова країна” (з 1992), головою Одеського товариства краєзнавців (з 1992) та ін.
Помер Анатолій Бачинський в Одесі 8 квітня 1995 року.
А.Д.Бачинському в м. Одеса на Пастера, 24 встановлено меморіальну таблицю.
