Від великої бібліотеки в Одесі до маленької книгозбірні у містечку чи селі зберігається значно більше, ніж друковане слово.

Тут живе наша історія. Наша мова. Наші родинні спогади. Голоси Бессарабії й українського Причорномор’я. Море і степ. Стара Одеса й сучасна Одещи на. Усе те, з чого складається наше велике і дуже особливе «ми». Під час війни бібліотеки змінилися разом із країною. Вони стали культурними фортецями без мурів. Просторами, де навчають і підтримують, допомагають і об’єднують, зустрічають переселенців, працюють із дітьми, відкривають Україну через українську книгу.

Дякуємо бібліотекарям Одещини за те, що навіть у найважчі часи ви продовжуєте берегти наше слово, нашу пам’ять і нашу культурну присутність.

Нехай у бібліотеках завжди буде багато читачів. Нехай старі книги знаходять нові руки. Нехай нові книги стають майбутньою класикою. І нехай дитина, яка сьогодні вперше відкриває українську книгу, одного дня відкриє для України цілий світ.

А ми, українці, сьогодні пишемо найважливішу книгу нашого покоління. Книгу про країну, яка вистояла. Про культуру, яку не змогли знищити. Про слово, яке виявилося сильнішим за зброю.

Зі Всеукраїнським днем бібліотек!