КОРМОВІ КУЛЬТУРИ: АГРОНОМІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

Сівозміна — досить потужний інструмент, який дає змогу вирішувати чимало завдань — як агрономічних, так і економічних. Однак останнім часом другий чинник значно переважає перший. Зазначив виступаючи на колегії Одеської ОДА Сергій Гриневецький.

На думку голови Одеської обласної державної адміністрації, зараз немає сенсу порівнювати сучасні сівозміни та ті типові структури, які практикували вітчизняні сільгоспвиробники ще кілька десятиліть тому. Адже, окрім планового виробництва, характерного в минулому, склад вирощуваних культур зумовлювала загальна спрямованість сільського господарства.

«Основною галуззю було тваринництво. Центром господарств зазвичай були ферми, а рослинництву відводилася роль кормової бази. Відповідно будувались і сівозміни. Як бачимо, зараз в Одеській області топовими є 6 культур: пшениця, соняшник, кукурудза, озимий і ярий ячмінь, ріпак. Решта — далеко у «відриві».  На жаль, за останні десятиріччя в рази зменшились посівні площі кормових культур»  — сказав голова Одеської обласної державної адміністрації Сергій Гриневецький.

Підтримав його думку і заступник голови Одеської ОДА Олег Муратов, повідомивши що на початку 2000 року засівалось 340,1 тис. га, то на сьогодні цей показник зменшився майже у вісім разім.

«Відновлення зрошення дасть змогу вирощувати кормові культури, які наразі неможливо ефективно вирощувати через погодні умови, що в свою чергу значно збільшить кількість поголів’я сільськогосподарських тварин. За рахунок сівозміни підвищиться родючість ґрунтів, а це в свою черги збільшить загальний валовий збір сільськогосподарських культур у перспективі» – резюмував заступник голови Одеської ОДА Олег Муратов.