З чого формується Ваша стійкість?

Це питання адресували учасникам заходу «Осмислення. Цінності та історії стійкості», який відбувся у межах «Місяця обізнаності про ментальне здоров’я», що відзначається щороку майже у всьому світі протягом травня.

Це була велика розмова про те, чи все ми, українці, про себе знаємо? Як нація, і кожен про себе, як індивідуальність. З чого складається наша стійкість? Чи є в неї межа? Чим наповнюємося, коли хочемо бути стійкими?

Для того, аби спільно визначити формулу української стійкості разом зібралися провідні вітчизняні та іноземні науковці, філософи, культурологи, освітяни вищої школи, представники сфери мистецтва, креативних індустрій, медійники, керівництво обласних військових адміністрацій, регіональні координатори. Люди, які генерують сенси та впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я Ти як? на місцях. Захід пройшов за участю першої леді Олена Зеленська. Від Одещини взяли участь заступник голови ОДА Дмитро Радулов та регіональна координаторка програми ментального здоров’я “Ти як?” Анна Величко.

«Дуже важливо, щоб кожен українець відповів собі на це питання. Сам провів чесне інтерв’ю із собою. Стійкість – те, на чому ми тримаємося. Власне для цього ми тут сьогодні зібралися. Бо нам дуже потрібен її «рецепт». Він життєво важливий для кожного із нас, і для всіх одразу. Водночас наша колективна травма потребує колективної праці над її зціленням. Потребує цілющих соціальних просторів, світла наших цінностей, ритуалів вшанування пам’яті, повсюдної взаємної підтримки. І це завдання, де важлива синергія усіх. Маємо разом згенерувати відповідь на досвід колективної травми – щоби вистояти та перемогти, зцілити рани та відродитися новим життям», – наголосила Олена Зеленська.

«Ми відчуваємо, що прийшов час осмислити: коли «Ти як?» невідривне від «хто ми є». Нас роками дуже професійно намагалися вихолостити, позбавити живого змісту, збіднити, а ми збереглися, ми вистояли. Ми щоразу обирали стійкість. Ми не змінимо минуле, але ми точно можемо управляти майбутнім, формувати його наперед. А для цього маємо точно разом осмислити хто ми є, в чому секрет нашої стійкості і її джерело. Бо спільнодія – це одна зі складових нашої стійкості», – зазначила керівниця Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Оксана Збітнєва.

Українська стійкість вже стала феноменом у світі. Але її потрібно плекати. За даними соціології, нині 77% українців відчувають симптоми стресу та сильної знервованості. Емоції, що найбільше переважають останнім часом в суспільстві, – це втома (46%), напруженість (44%) і надія (31%). Ще півтора року тому було більше надії й менше втоми.

Всі ці показники свідчать про великий індивідуальний та колективний травматичний досвід, що вже впливає на фізичне здоров’я українців. За даними НСЗУ Національна служба здоров’я України, на понад 20% зросла кількість пацієнтів з діабетом, на понад 16% зросла кількість пацієнтів з інфарктами, на понад 10% – з інсультами.

«Що можна цьому протиставити? Стійкість. За визначенням, це здатність людини чинити опір зовнішнім стресам, протидіяти їм і відновлюватися. А ще мені подобається таке визначення – стійкість – це здатність не піддаватися руйнуванню. Тобто саме тому, чого хотів би ворог – зруйнувати. І не тільки фізично, а й ментально. Отже, фактично стійкість – синонім ментального здоров’я», – впевнена перша леді.

Пошук коріння української стійкості, його осмислення у різних вимірах минулого та сьогодення під час панелі «Цінності стійкості» обговорювали відомі дослідники та діячі Андрій Зелінський, Наталія Кривда, Євген Глібовицький. Всі учасники заходу дійшли згоди, що найкращий спосіб передачі стійкості між людьми – це дізнаватись історії про стійкість. Саме таким історіям була присвячена друга панель заходу, модераторкою якої виступала перша леді. Про свій досвід розповіли українці, які знайшли сили та ресурси вистояти в найскладніші моменти свого життя.

Так, вчителька початкових класів Олена Влезько з села Миропілля, Сумської області, що майже на кордоні з ворогом, попри блокаду, попри обстріли жодного дня не переставала навчати дітей. Облаштувала погріб, провела інтернет, опанувала сучасні технології, навіть стала користуватися програмами штучного інтелекту – все для того, аби її першачки мали можливість вчитися.

«На початку війни взяла новий перший клас в навчання. Вони зараз вже закінчують другий клас, а ми досі не бачились – лише онлайн. Дуже сумую за тим, коли зустрічала своїх учнів та обіймала їх – така традиція у нас в кожному класі. Взагалі, планувала вийти на пенсію, але дітей було вчити нікому. Зараз для мене важливо виконувати свою місію попри все. Тим більше тут моя батьківська хата, це моє місце сили, не можу його полишити», – поділилася пані Олена.

Або як психологиня запорізької служби надзвичайних ситуацій Альона Ахкозова, яка завжди одна з перших допомагає постраждалим від обстрілів. Також надає підтримку своїм колегам рятувальникам відновлюватись після важких випадків. Каже, що повинна залишатися в ресурсі, бо потрібна людям, вона це бачить і відчуває.

«Моя стійкість у здатності постійно бути готовою допомагати іншим. Мої колеги щодня ризикують, взагалі не звертають увагу на себе, рятують, часто з останніх сил. І тільки, коли все закінчується, вони сідають і усвідомлюють, як втомилися. Ця самовідданість мене надихає», – каже психологиня Алёна Ахкозова.

У кожного з українців своя історія стійкості. Вони формують загальну нашу здатність протистояти випробуванням та впевнено йти до перемоги. Це життєстійкість, що перетворюється на науку та навички відновлюватись й зростати.

«Ми обираємо стійкість. Ми робимо вибір стійко пройти через усі ці випробування – і захистити наше ментальне здоров’я, і нашу людяність, і єдність наших стосунків – і наше майбутнє. Стійкість – це не про те, що ми непохитні й ніколи не падаємо, і не помиляємося. Стійкість – це про здатність зводитися кожного разу і тримати стрій. Визнавати свої помилки й вчитися з них. Але водночас – як би не було нам важко – в глибині нас є неймовірна сила, якою зможемо здолати усі випробування. Це сила правди. Сила любові. Сила життя», – поділився Олег Романчук лікар-психотерапевт, дитячий психіатр, директор Інституту психічного здоров’я УКУ й Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії.

Одна із цілей Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – допомогти кожному знайти можливості посилення власної стійкості, навчити, як розвивати її самостійно. А якщо людина не справляється сама – підтримати фаховими сервісами, які впроваджуються у кожній сфері: медицині, освіті, соціальній сфері, зайнятості, секторі безпеки і оборони, бізнесах, громадському секторі тощо. Більше можна дізнатися на платформі Ти як? https://howareu.com

«Моє переконання – що українська стійкість у взаємодопомозі, у тому, що ми не складаємо руки, а діємо. Складники стійкості – це прийняття реальності такою, яка вона є, здатність знайти свою роль у ній, відчувати себе корисним, жити моментом, але вміти й відволікатися. Головне ж – не замикатися – говорити про свої почуття і взаємодіяти з іншими людьми. Хороша новина в тому – про це кажуть фахівці – що стійкість можна розвинути. Підтримувати, «прокачати». В цьому плані вона, як фізична сила, як імунітет. Її можна тренувати», – резюмувала Олена Зеленська.

Захід «Осмислення. Цінності та історії стійкості» організовано Координаційний центр КМУ / Mental Health UA у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – за підтримки World Health Organization Ukraine та агентства США з міжнародного розвитку (USAID) USAID Ukraine – USAID Україна в межах проєкту Розбудова стійкої системи громадського здоров’я, який втілює організація Пакт Pact.